Літературна програма фоуруму «ПогранКульт: ГаліціяКульт» у Харкові

Рівний та впорядкований, як середньовічне місто, ритм віршів Остапа Сливинського та ламаний із різною висотністю інтонацій ритм Василя Герасим’юка ви почуєте під час цього читання-тандему.
Василь Герасим’юк — поет, лауреат Шевченківської премії, автор понад десяти поетичних книжок, серед яких «Осінні пси Карпат» та «Поет у повітрі». Народився в гуцульській родині, вивезеній у 40-і рр. до Караганди на «вічне поселення»; але наприкінці 50-х рр. батьки змогли повернутися в рідне село Прокурава (Косівський район, Івано-Франківська область), де й минуло його дитинство.
Остап Сливинський — поет, перекладач та літературознавець. Автор кількох поетичних книжок, зокрема, збірки «М’яч у пітьмі» та «Адам». На думку Івана Малковича, у віршах Сливинського відчутна «велика начитаність, широта поетичного покрою і своєрідна урбаністична епічність». Народився та мешкає у Львові.

Від часу створення провінції Галичина в Австрійській імперії, її бачили або як «напів-Азію» або як «форпост Заходу». Спочатку Галичину уявляли як землю степів, скель і замків варварської шляхти; пізніше вона асоціювалася з «оплотом» західної культури, риси «Сходу» приписували імперській Росії. У лекції буде йтися про те, як змінювалося уявне місце Галичини залежно від напруги між «Сходом» і «Заходом» та між категоріями «відсталості» й «розвитку», а також про те як змінювалися ідеологічні концепти про регіон починаючи від Габсбурзької цивілізаційної місії XIX століття до ідей галицької спадщини як дорожньої карти в Європу сьогодні.
Яґода Вєжейська – історикиня літератури, професорка Варшавського університету. Її наукові зацікавлення зосереджені на концептуалізаціях ідеї Галичини в польському сучасному дискурсі.

Подія відбувається за підтримки Польського Інституту у Києві

Уявна Галичина постає з реальності фактів і квазі-реальності проектів: з листів австрійських урядників, для яких Галицький край виглядав справжнім краєм світу, з творів народжених тут польських, єврейських та українських письменників, зі спогадів мандрівників, вояків та емігрантів. Міста і містечка, села й родинні маєтки, військові гарнізони, забуті цвинтарі і залізничні станції сплітаються у складну мережу значень, химерний культурний виріб, спонукаючи до пошуку відповіді на питання: той, хто вирушає у Галичину, – куди він зрештою потрапляє? Врешті, чим є уявна Галичина cьогодні: новим світом, породженим старими текстами, чи новим текстом, породженим старими світами?

Олена Галета – літературознавиця і культурологиня, професорка Львівського національного університету ім. І. Франка та Українського католицького університету. Викладала й провадила дослідження в університетах Польщі, Хорватії, Австрії, Німеччини, Канади, США й Австралії. Авторка монографії “Від антології до онтології: антологія як спосіб репрезентації української літератури к. ХІХ – п. ХХІ ст.” (2015), очільниця дослідницько-видавничого проекту “Історії літератури: чи можлива історія галицької літератури?” (2010).

Аґнон народився у Бучачі, що раніше був частиною Австро-Угорщини. Він з дитинства вільно говорив польською, українською, німецькою. Навчався у хедері, студіював Тору, Талмуд мовою іврит. Мешкав у Львові, Єрусалимі, Берліні. Спочатку писав їдишем, згодом перейшов на іврит. Автор кількох художніх книг про Галичину, зокрема, роману про бідного хасида у Галичині «Весільний балдахін». 1966 року був нагороджений Нобелівською премією.

Зоя Копельман — літературознавця, перекладачка, доктор філологічних наук, викладачка Єврейського університету в Єрусалімі. Досліджує літературу, написану на івриті, а також єврейську культуру. Наразі працює над книгою про творчість Шмуеля Йосефа Аґнона.

Подія відбувається за підтримки Посольства Ізраїлю в Україні

Проект відбувся в рамках програми «Творчі резиденції» 11 – 24 серпня 2016 року у Харкові

Проект реалізовано за підтримки Advocate Europe та MitOst

Авторка подає цілісне розуміння образу Львова в літературі різних народів усього ХХ ст. Говорить про вибудовування української, польської, єврейської та російської нарації про Львів та їхні взаємини і конфлікти. Про те, як конструюють свій образ міста різні автори, орієнтуючись на певну групу читачів. Книга готується до друку у «Видавництві Старого Лева».

Катажина Котинська — україністка, літературознавець, перекладачка. Працює в Інституті славістики Польської академії наук і викладає у Ягеллонському університеті.

Подія відбувається за підтримки Польського Інституту у Києві

Чи не єдиний сучасний автор «фонетичної поезії» в Україні Юрій Завадський продовжує авангардну традицію європейської літератури, працюючи зі звуковими формами тексту.
Звукове середовище, що його творить гурт «Субпродукт» , насичує простір і насичує свідомість. Ефект досягається застосуванням сучасних аналогових та цифрових пристроїв, що трансформують реальний звук і електричний сиґнал у єдиний потік. Тенденція до безпредметності, якою відоме музичне середовище Тернополя, доповнена ословленням окремих фраґментів, вербалізацією та монетизацією, за яку відповідає Завадський. «Транспортна» тема відносить увагу до кібернетичної сутності сучасної людини. Це поєднання «нойзу» та «поезії», що змушує слухача зазирнути в себе та відчути себе собою.

Юрій Завадський (вокал, вініли, інтонаруморі, звукорежисура),
Тимур Скорбенко (вокал, какофонатор, лупери, доґ-блаббер),
Ростислав Ковальчук (ударні, спецефекти, бітмашина),
Андрій Капуста (деки, лупери, спецефекти),
Богдан Супрунюк (вокал, каосилятор, спецефекти, діджеріду)
(Всі – Тернопіль)

​

Книга «Відвага і страх» — це мереживо історій, що ними викладалась бруківка 1939-го року у Львові. Це не ще один знеособлений аналіз сухих звітів історичної ходи – це долі, виписані з архівів власної родини, знакових постатей та тих, на кому око читачів до цього не зосереджувалось. Авторка зізнається, у такий спосіб хотіла подякувати львів’янам та українцям загалом.

Оля Гнатюк — професорка Варшавського університету та викладачка Києво-Могилянської академії, польська дослідниця в галузі українознавства, перекладачка. Володар Головної відзнаки на книжковому Форумі у Львові 2015 р. за книгу «Відвага і страх».

Ірина Старовойт – літературознавиця, поетка, доцентка Львівського університету та Українського католицького Університету. Досліджує культуру та динаміку пам’яті про ХХ ст. у Східній Європі.

Проект реалізується в рамках Програми національних обмінів, за фінансування Європейського Союзу та Національного фонду підтримки демократії (США).

Bидaтний пиcьмeнник-фaнтacт i фyтypoлoг Cтaнicлaв Лeм, нe пoкидaючи Львoвa, вcтиг пoжити y тpьox piзниx кpaїнax. Koли з’яcyвaлocя, щo CPCP пpийшoв y Львiв тaки нaдoвгo, Лeм пpийняв нeлeгкe piшeння пepeїxaти в iншe мicтo Гaличини, aлe вжe пo пoльcький бiк кopдoнy — дo Kpaкoвa. Зa ipoнiєю дoлi, втiкaючи вiд yтиcкiв кoмyнicтичнoї цeнзypи, Лeм вcтиг пoжити i в кpaїнi, вiд пaнyвaння якoї Львiв звiльнивcя зa тpи poки дo йoгo нapoджeння, — a caмe в Aвcтpiї. Тa кyди б нe зaнocилa дoля пиcьмeнникa, вiн зaвжди дyжe тeплo згaдyвaв пpo Львiв — i бiльшe нiкoли дo ньoгo нe пoвepнyвcя.

Андрій Поритко – літературознавець, перекладач Лема; мешкає у Львові.

Проект реалізується в рамках Програми національних обмінів, за фінансування Європейського Союзу та Національного фонду підтримки демократії (США)

​

Роман-переможець конкурсу польського видавництва «Знак» Literanova був обраний з-поміж більш як тисячі рукописів. Львівський дім з вітражем – 1912 року «народження», у якому мешкає чотири покоління жінок (прабабця, бабця, мама і донька). У романі є зріз культурного і політичного життя в періоди становлення української державності (Соломія Крушельницька і визвольні змагання, В’ячеслав Чорновіл і його соратниця, оперна співачка Маріанна) – елементи захоплюючої, інтригуючої любовної історії.

Жанна Слоньовська – польська письменниця українського походження. Народилася у Львові. Навчалася у Українській академії друкарства. Працювала журналісткою в Незалежному телевізійному агентстві («НТА»). Переїхала в Польщу, де розпочала кар`єру письменниці, пише польською мовою.

Подія відбувається за підтримки Польського Інституту у Києві

Протягом листопада 2015 року поетеси Мар’яна Савка та Маріанна Кіяновська писали одна одній листи. Тільки це листування було не звичайним, а віршованим, та ще й розгорталось перед очима шанувальників творчості авторок у Facebook. На ці вірші-листи чекали, їх обговорювали і поширювали. У них є все – і дружба, і політика, і гострота сучасності, і роздуми над величчю кохання.

Подія відбувається за підтримки Видавництва Старого Лева

Ціла плеяда письменників походить з Івано-Франківська (колишній Станіславів). Які передумови цього явища? Які особливості письма? Яка в них постає Галичина? Чому це більшою мірою проза і меншою мірою поезія? Хто там свій, хто чужий?

Профондовано «Спільнокоштом»

Ірина Вільде – українська письменниця, журналістка. Авторка романів «Метелики на шпильках» і «Сестри Ричинські» (за який отримала Шевченківську премію), що тепер відносять до феміністичної прози. Один з чоловіків цієї галичанки був харків’янином. Популяризаторками творчості Вільде є Оксана Забужко та Віра Агеєва.

Тарас Прохасько — сучасний український письменник, журналіст, один із представників «Станіславського феномену». Брат перекладача Юрія Прохаська, племінник Ірини Вільде.

Юрій Андрухович — один з найпопулярніших українських ньюзмейкерів, який, будучи письменником, має сміливість коментувати не лише культурні, а й політичні та історичні явища. Це інтерв’ю про його інші інтерв’ю та колонки, про літературу та ідеологію, а також про письменницьку відповідальність.

Довгий час Йозефа Рота (1894-1939) вважали письменником другого ряду, якщо не третього. Не аж так давно все рішуче змінилося. Сьогодні він безумовно перебуває серед чільних німецькомовних прозаїків і головних авторів світової літератури ХХ століття. Як промовляє до нас сьогодні ця несамовита творчість, ця галицька єврейська біографія, ця дивовижна множинна і мінлива ідентичність. Чому так важливо читати нині Йозефа Рота. Чому краще знати його, а не не знати.

Юрко Прохасько – ґерманіст, перекладач, есеїст, публіцист і виставковий куратор. Студіював ґерманістику і психологію у Львівському університеті і навчався групового психоаналізу в Альтаусзее. Юрко Прохасько мешкає у Львові,. працює в тамтешньому Інституті Івана Франка НАН України і викладає в Університеті ім. Івана Франка та Психоаналітичному Інституті.

Подія відбувається за підтримки Австрійського культурного форуму

​

Чому ім’я Захера-Мазоха зажило слави сексуального збочення «мазохізм»? Чи поневолений чоловік у модерному світі не менше за жінку? Чому опис Мазохом особливого сексуального темпераменту вразив його сучасників? Як проявляються бінарні опозиції між «садизмом» і «мазохізмом»? Чи відображають «мазохістичні фантазії» особливості української душі? На ці та інші питання спробуємо дати відповідь у лекції, присвяченій пошукам межі людини в творах Леопольда фон Захер-Мазоха.

Тарас Лютий — український філософ і письменник, представник молодшої ґенерації Київської філософської школи. Автор понад 40 наукових праць, зокрема — 3 монографій, присвячених проблемам історії філософії, філософської антропології.

Концептуальний мультимедійний проект «Опір матерії» виник на перетині пронизливої та відвертої поезії львів’янки Галини Крук, широкого діапазону музичних інтонацій харків’янина Юрка Єфремова та різнопланового й багатозначного відео-арту киянина Ігоря Цикури. Синергія від цієї мистецької взаємодії дає шанс переосмислити досвід пережитого та знайти спосіб говорити про це, протиставивши опору матерії внутрішній опір.

Культура Галичини – це не лише традиційні мейнстрімові форми культури, а й андеграунд зі своїм колоритом і традиціями, приміром, рух гіпі. Розмова про львівський андеграунд відбудеться із відомим письменником Андрієм Курковим, який тему львівських гіпі ввів у свій роман «Львівська гастроль Джиммі Гендрікса», провівши перед тим авторське дослідження.

Андрій Курков — український російськомовний письменник, журналіст, кіносценарист. Автор кількох десятків книжок для дорослих та дітей. Автор роману «Львівська гастроль Джимі Хендрікса».

Проект реалізується в рамках Програми національних обмінів, за фінансування Європейського Союзу та Національного фонду підтримки демократії (США)